Ну че, здарова, братишки, гопари! Короче, вот настоящий баттл рассчитываю на вас! Чистый экшен, ебать его в рот. Я сегодня расскажу историю, как закидывался колесами и играл в Counter-Strike 2 в неадеквате. Ну, начну, а там посмотрим, чо и как.
Дело было так – я, как обычно, дрочил на всякие игрушки своего компьютера, когда нашелся один мой коллега по наркотическому делу. Сразу же знал, что мне с ним приятно будет. Встретились, посмотрели друг на друга и поняли, что ебашить будем до самого упора. И как же без нашей любимой закладки? Дрянь, наркотик, от легкого окунулись в настоящий штырит, и в пляску под музыку галлюша вступили.
Мы вставили бонг и зажали его герметично. Поднялись к небу наши головы, начали плавать в своих мыслях – это просто ахуенно, братишки! Потом с коллегой решили хорошенько покатиться, закинуться колесами. Да нормально так закинулись, со всей своей бандой. Сели на свои горячие железные кони и поехали, ебашить асфальт, как настоящие ушибленные.
Скорость, адреналин, свобода – все в одном флаконе. Но не забыли мы о своей миссии – сходить в местный паб и там показать всем, кто тут настоящий бритоголовый гопник. Заехали в паб, искоса посмотрели на всех, которые сидели за столами. Мы были уже не просто ушибленные, а абсолютно штырящие!
Ну, дальше началась самая интересная часть нашего безумного путешествия. Мы достали из своего арсенала винтовки, ножи, гранаты – все, что было нужно для масштабного баттла. Ходили по пабу, как настоящие бандиты, и задирать бошку тем, кто разговаривал громко или не смотрел на нас. Боялись нас все, и каждый с кем-то шептался.
| Ник |
K/D |
Score |
| Gopnik228 |
29/2 |
43 |
| Druglord666 |
25/5 |
38 |
А вот и само событие, братишки – начался настоящий баттл в Counter-Strike 2! Мы команду собрали, и все разошлись по своим позициям. Один из нас стал стрелять из автоматической винтовки, другой прыгал и крутился как уж на голове. Каждый наш побегушник галопировал по этой виртуальной реальности, уставившись в свой монитор.
Мы тут сидим, ебашим, а за окном дождь льет, и пиздец как красиво, пацаны. Ну а там в игре надо было отстреливаться от наших виртуальных врагов. Они у нас были такие дерзкие и уверенные, как мы на весь паб. Но мы не сдавались, жгли до последнего патрона!
Мы командой сотрясали всех врагов, чуваки!
Хотя, признаться, наши руки уже начали дрожать, глаза закатывались от штырящего шопота галлюшы вируса, но важно было сражаться до последнего дыхания. Нам было похер, что вокруг одни хейтеры и недовольные. Мы были в своем пабе и атаковали наших врагов с каждой новой секундой.
А потом пришла та самая минута истины – момент, когда мы выиграли этот баттл. Все стояли и смотрели на нас, как на настоящих героев. Череда аплодисментов, проклятьев и восхищенных взглядов – все это мы получили. Были мы такие горячие, что готовы были напасть на всех, кто поднял руку на нас и нашу победу.
Так что, братишки, вам совет – никогда не играйте в Counter-Strike 2, закинувшись колесами до потери пульса. Да и вообще, не ебашьте эту дрянь, не штырьтесь без нужды. Лучше поиграйте в компьютерные игры трезвыми, а потом пойдите на улицу и поебашьтеся настоящими гопниками, если так хочется. Жизнь – не игра, и не стоит за ней гнаться, как за красной девицей. Но если решили пошалить, то делайте это с умом и не забывайте про свое здоровье. Ведь только так можно быть настоящими героями, и абсолютно законными гопниками!
Так что, гопари, давайте закончим эту забаву и пойдем закладываться в наши прекрасные горы, где никто не сможет нам помешать. Ну а галлюша и адреналин – всегда будут частью нашей наркотической жизни. Прощайте, братишки, и не забывайте, что жизнь – это всего лишь игра, в которой мы все просто игроки. И какими бы гопничными мы не были, главное – не потеряться по дороге!
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.